"День пам'яті та примирення"
Мета: виховувати мужність, почуття патріотизму, любов до Батьківщини, до історії свого народу.
Хід свята
Диктор:
Ніхто не забутий... На попіл ніхто не
згорів!
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть...
І доки є пам’ять в людей і серця в матерів,
Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
(п а у з а )
Ніхто не забутий! На попіл ніхто не згорів!
Ведуча 1. Війна… Страшна війна
минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України.
Ведуча 2. Все далі відходять грізні роки Другої
Світової війни. Але не згасає пам'ять про тих, хто приніс на вівтар Великої
Перемоги своє життя, хто поліг у боях заради щастя інших.
Ведуча
1.
Лише на території України в руїни і згарища перетворено 714 міст, 28 тисяч сіл.
Скільки горя, мук, крові, життів людських за цими цифрами. Кожен день, як рік,
кожен рік, як століття.
Ведуча
2.
Це все було… Були німі кургани, війна ішла не на життя, а на смерть. Як сиві
Дніпрові води, збігають роки. Журавлиними ключами відлітають у далекий вирій
дні. А навкруги вирує вічне життя…
(Виходять учні)
Учень 1. Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
Учень 2. Весна іде
квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів,
О, весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?
Учень 3. Буяють
мирно квіти на могилах,
До сонця метелики
летять.
А ті, кому війна зламала крила,
Ті вічним сном в могилах сплять.
Відео
Учень 1.
Це
на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь.
Залився болем, плачем, жалем.
Учень 2.
Війна на зустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
Учень 3.
Ми пам’ятаємо про тих, хто не вернувся з битви.
Ми думаєм про вас, хто серед нас живих.
Ми будемо за вас свій отчий край любити
І на землі своїй лишати добрий слід
Ведуча 1
У війни не жіноче обличчя… адже
скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених,
збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу
ворога.
Ведуча 2
А скільки їх було в партизанських
загонах. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, забезпечували зв'язок з
Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова.
Ведуча 1
А скільки матерів, сестер, коханих
чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків.
(Входить мати, на голові у неї чорна хустина)
Мати
Помилуй його, куле, обмини...
Невже тобі так хочеться убити?
Він молодий, не має ще жони,
Лиш Батьківщину вміє він любити
Та батька, матір... Батько на війні –
Обом повоювати довелося...
Ти пролети, свинцева, по стерні,
Зітни при стежці сонях чи колосся.
Ну зачекай... Помилуй... Він іще
Зустріне у житті свою кохану.
Не обминеш, то розсічи плече,
Він у шпиталі вигоїть ту рану...
А куля пролетіла навпрошки,
Не слухала вмовлянь моїх, проклята,
І в саме серце влучила-таки
Ще юного, безвусого солдата.
Ведуча 2. Мільйони людей забрала
Друга Світова війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А
коли мільйони…
Ведуча 1. У травні 2014 року вперше було
використано зображення червоного маку як
символ пам’яті жертв Другої світової війни.
Графічне зображення з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого –
кривавий слід від кулі.
Маки червоні
Розцвітають маки на весні,
Серед поля, наче жар горять
Солов'ї співають жалібні
пісні,
Де солдати міцно-міцно сплять.
Маки червоні знов розцвітають,
Пам'ять дідів бережуть
І до вогню, що серця зігріває
Їхні онуки ідуть.
Так давно багато літ назад,
Молодими й бравими були
Щоби нашу рідну землю
відстоять
В полі, серед маків полягли.
Ведуча 2. Сьогодні ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув
на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя на Сході України, щоб ми
жили щасливо.
Ведуча 1. На жаль, війна на Сході за
велику перемогу ще не завершилась.
Ведуча 2. З березня
2014 року країна
знаходиться в стані неоголошеної війни. Багато страждань випало на долю нашого
народу за цей час, але він проявив свій незламний дух. Сьогодні на Сході
України йдуть військові дії. Там вирішується доля і майбутнє України.
Ведуча 1. Мужні, сміливі та хоробрі бійці, не шкодуючи власного життя, захищають
неньку Україну.
Ведуча 2. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю,
завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас
сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.
Учень 1.
Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо
Оця хвилина більше там розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, нажаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому прошу пам'ять загиблих у війні вшанувати хвилиною мовчання.
(Хвилина
мовчання )
Учень 1
Ми свято шануємо пам'ять усіх,
Хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину,
За землю священну, за Україну!
Учень 2
Вони у бронзі й камені
звелись,
Летять роки і хмари понад ними.
Все менше тих, хто бачив їх колись,
Все менше тих, хто бачив їх живими.
Учень 3. Україна
– мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться
до кожної нації і мови.
Ми – єдина Україна!
Ми знаємо, що ми єдині, що перемога буде за нами.
Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.
